| Головна » Статті » Землевпоряднику |
Облік осушених земель
| У сільськогосподарських підприємствах облік осушених земель так само, як і зрошуваних, має деякі особливості. До осушених земель належать земельні ділянки, що мають осушувальну мережу, яка забезпечує нормальний водно-повітряний режим для вирощування на них сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень та іншої рослинності. Осушеними вважаються також землі, на яких потрібне проведення додаткових меліоративних і культуртехнічних заходів, а осушувальна мережа на них вимагає ремонту або реконструкції. Осушені землі відносяться до розряду земель інтенсивного використання. За своїм виробничим призначенням осушені землі підрозділяються на два основні види: - детально осушені землі (їх називають інтенсивно осушеними землями), які мають хорошу осушувальну мережу, водно-повітряні колектори, справні магістральні канали з автоматичним регулюванням водно-повітряного режиму осушених земель; - частково осушені землі (екстенсивно осушені землі), мають рідкісну магістральну осушувальну мережу, на якій відсутні автоматичні регулювальники водно-повітряного режиму осушених земель і є примітивний пристрій осушувальної системи. Основним завданням обліку осушених земель є: 1) повна кількісна та якісна характеристика осушених земель; 2) характеристика стану осушувальної системи; 3) визначення можливості виробничого використання земельних ділянок, що мають осушувальну мережу. Під час проведення обліку осушених земель виділяються дві їх основні групи: 1) торф’яно-болотні – осушені землі, які мають більше 30 см торфу у верхньому шарі ґрунту; 2) мінеральні осушені землі, що мають менше 30 см або що зовсім не мають торфу у верхньому шарі ґрунту; Групування або характеристика осушених земель за вмістом торфу у верхньому шарі ґрунту і є їх якісною характеристикою. Під час виробничого використання осушених земель вимагається чітке їх віддзеркалення в проектній планово-картографічній документації, де наводяться більш детальні характеристики про кожну земельну ділянку, що піддається осушенню. Землі України в основному відносяться до осушених земель з двобічним регулюванням водного режиму, на яких побудовані гідротехнічні споруди для підтримки на певному рівні води з метою зволоження ґрунту або зрошування сільськогосподарських культур різними способами. До осушених земель із закритим дренажем належать земельні ділянки, на яких закладений магістральний дренаж. Таким чином, земельно-шнурова книга в сільськогосподарському підприємстві є одним з основних земельно-облікових документів і зберігається нарівні з державними документами строгої звітності. Керівник сільськогосподарського підприємства несе повну відповідальність за її збереження і правильність заповнення. У кожному сільськогосподарському підприємстві для проведення кількісного та якісного обліку земель використовуються й інші допоміжні земельно-облікові документи та відповідні матеріали. До їх числа слід віднести планово-картографічний матеріал масштабу 1:10 000 або 1:5 000, який складається на основі наземної зйомки або аерофотозйомки. Він забезпечує наочність території, що обліковується, не допускає пропуску площ, дублювання даних тощо. На підставі планово-картографічного матеріалу проводиться первинне заповнення земельно-шнурової книги й інших земельно-облікових документів, а також внесення поточних змін до складу земель господарства. Достовірність відомостей у земельно-облікових документах значною мірою залежить від повноти й точності планово-картографічного матеріалу. Точність графічних планів, у свою чергу, залежить від масштабу й способів їх складання. Для забезпечення достовірності земельно-кадастрових відомостей і підтримки планово-картографічного матеріалу на сучасному рівні в сільськогосподарських підприємствах необхідно вести постійний графічний облік поточних змін, що відбуваються у складі землекористування. Графічний облік припускає систематичне виявлення та віддзеркалення у планово-картографічному матеріалі всіх поточних змін у межах землекористування, у формах власності та видах користування, у складі угідь і їх підвидів. Під час ведення графічного обліку особлива увага приділяється зрошуваним і осушеним землям, а також ріллі, багаторічним насадженням, перелогам, сінокосам і пасовищам. Якщо зміни торкнулися більше 30 % контурів земельних ділянок і землеволодінь, постає питання про проведення нової зйомки або суцільного інструментального коригування планово-картографічного матеріалу. До планово-картографічних документів сільськогосподарських підприємств слід також віднести проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, ґрунтовий план, картограми геоботанічного, меліоративного та інших обстежень, плани забудови господарських центрів, проекти зрошування, заходи щодо боротьби з ерозією, засоленням, заболочуванням тощо. На підставі перерахованих документів у сільськогосподарських підприємствах визначаються основні заходи щодо ефективного використання земель. Джерело матеріалу: Державний земельний кадастр. Практичний посібник. 2013 | |
| Переглядів: 1667 | | |
| Всього коментарів: 0 | |