| Головна » Статті » Дерев’яні будинки » Історія розвитку |
Особливості житла селянина Сибіру й Алтаю
| Історично тип планування, структура житлової частини будинку й господарських двірських будівель, планування внутрішнього простору й предметне наповнення інтер'єра визначалися природно-кліматичними умовами й місцевими традиціями, а виходить, мали відмінності в різних регіонах розселення. Садиба російського селянина Сибіру й Алтаю нагадувала міцність: висока колодчата хата, комора, розташована на деякій відстані від хати, з'єднана з нею забором і масивними воротами. Забір огороджував замкнутий глухий двір, по периметрі якого будувалися приміщення для худоби, льоху, сінники, приміщення для просушування зерна, навіси для дров, возів, сільськогосподарських знарядь. У народному житловому зодчестві Сибіру існували й такі різновиди замкнутих селянських садиб, у яких внутрішній двір ділився на дві нерівні частини, причому менший двір служив кошарою. Дане рішення садиби, функціонально виправдане, крім того істотно збагачувало архітектурно-планувальне рішення всього садибного комплексу. Компактний комплекс замкнутого двору, утворений житловими й господарськими будовами, служив жителям садиби надійним захистом від непогоди: оббудовування відкритого простору двору господарськими й підсобними приміщеннями добре закривала від вітру й снігових заметів у зимовий час. Пристрій суцільних навісів служив захистом від атмосферних опадів. Крім того, внутрішній двір забезпечував психологічний комфорт перебування в ньому, що досягалося формуванням поступового переходу від закритого простору житлового інтер'єра через напіввідчинений двір до частково відкритого простору вулиці, а далі - до відкритих просторів природного ландшафту. | |
| Переглядів: 1392 | |
| Всього коментарів: 0 | |