| Головна » Статті » Землевпоряднику |
Облік зрошуваних земель
| До земель зі зрошувальною мережею відносяться усі зрошувані землі, а також земельні ділянки, придатні для сільськогосподарського використання й поливу, на яких є постійна зрошувальна мережа (канали, трубопроводи, лотки), пов’язана із джерелом зрошування, але не забезпечена водою. Під час обліку зрошуваних земель виділяють такі їх групи: регулярно зрошувані, умовно зрошувані й лиманного зрошування. До регулярно зрошуваних земель належать земельні ділянки для поливу яких при прийнятому складі сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень вода надходить у необхідній кількості (за встановленими нормативами) і в потрібні терміни. До цієї групи відносяться і ті земельні ділянки, які в окремі роки й особливо в критичні періоди відчувають нестачу води для організації поливу за встановленими нормами. На цих ділянка)! необхідно здійснити роботи з підвищення водозабезпеченості. Умовно зрошуваними землями вважаються ті земельні ділянки, на яких посіви сільськогосподарських культур не забезпечуються водою в достатній кількості за встановленими нормами протягом усього вегетаційного періоду. Умовно зрошувані землі, як правило, розташовані на маловодих системах з неврегульованим стоком, на яких необхідно здійснювати роботи з підвищення водозабезпеченості. До цієї групи також слід віднести земельні ділянки, які зрошуються за допомогою стаціонарної системи дощуванням або пересувними дощувальними установками зі спеціальних споруд, обладнаних для забору води, незалежно від того, були вони политі у звітному році або ні (якщо пересувні дощувальні установки не обладнані постійними місцями забору води, то такі землі до складу умовно зрошуваних земель не включаються). Землями лиманного зрошування є ті земельні ділянки, які мають чіткі межі своїх земель, відділені валами, греблями чи іншими гідротехнічними спорудами для затримання талих вод або які можуть поливатися зі зрошувальних систем за допомогою спеціальних пристроїв. Землі зі зрошувальною мережею під час їх обліку поділяють на фактично зрошувані, незрошувані, інші землі. Фактично зрошувані – це такі землі, які впродовж року або вегетаційного періоду отримали хоч би один полив. До цієї групи земель можуть бути віднесені рілля, перелоги, багаторічні насадження, сіножаті і пасовища, на території яких був зроблений полив, навіть якщо сільськогосподарські культури на них не висівалися. Незрошувані землі зі зрошувальною мережею – це такі землі, які під час їх обліку (за звітний період) не отримали жодного поливу з різних причин (несправність зрошувальної мережі, відсутність води в джерелі, зміна кліматичних умов, тощо). До інших земель зі зрошувальною системою відносяться такі землі, які зайняті під каналами, різними трубопроводами, лісовими смугами, дорогами, джерелами водопостачання та ін. Землі лиманного зрошування діляться тільки на дві групи: 1) що фактично зрошувалися; 2) що не зрошувалися. Зрошувані землі, з урахуванням їх кількості та якості, а також режиму зрошування, відмежовуються в натурі відповідними геодезичними знаками і наносяться на план землекористування в масштабі 1:10 000 або 1:5 000. На цій планово-картографічній основі ведеться графічний облік зрошуваних земель. Виробниче використання земель зі зрошувальною мережею в земельно-облікових документах поєднується зі ступенем засолення, тому що він визначає використання земель для виробництва сільськогосподарської продукції і характер використання водних ресурсів. За ступенем засолення земельні ділянки діляться на чотири основних групи: 1) незасолені землі – землі зрошувальної мережі, на яких не вимагається проведення спеціальних меліоративних заходів щодо їх виробничого використання; 2) слабозасолені – землі зі зрошувальною мережею, на яких не вимагається щорічне проведення спеціальних промивань або вимагаються промивання на великих ділянках під час їх виробничого використання; 3) середньозасолені – землі, на яких для отримання нормального врожаю сільськогосподарських культур вимагаються щорічні багатократні промивання; 4) сильнозасолені зі зрошувальною мережею – землі, на яких обробіток сільськогосподарських культур можливий тільки після багаторічних, багатократних промивань. Таким чином, ступінь засолення зрошуваних земель зрештою визначає характер їх виробничого використання, яке повинне відображатися в земельно-облікових документах. Організація кількісного обліку зрошуваних земель не може бути відокремлена від їх якісного стану. Завдання якісного обліку зрошуваних земель сільськогосподарських підприємств такі: 1) організація заходів, пов’язаних з умовами розміщення сівозмін сільськогосподарських культур, унесенням добрив, застосуванням певної агротехніки, організацією поливів; 2) встановлення термінів, норми та режиму поливу; 3) проведення заходів щодо запобігання засоленню, заболоченості зрошуваних земель; 4) здійснення заходів щодо введення нових земель у виробниче використання. Основними показниками якісного обліку зрошуваних земель є: 1) місце розташування зрошуваної земельної ділянки на території з повною характеристикою рельєфу місцевості. На основі рельєфу місцевості визначаються спосіб, режим і види поливу цієї земельної ділянки; 2) ґрунтовий покрив, його хімічні та фізичні властивості (показники водопроникності, капілярності, наявність солей у ґрунті, поживних речовин) та ін.; 3) рівень залягання ґрунтових вод, що сприяють заболочуванню зрошуваних земель, а також проникненню солей ґрунтових вод у верхні шари ґрунту; 4) придатність наявних водних джерел для організації поливу (вміст у них солей та інших мінеральних речовин); 5) характер і якісний стан підстильних порід, що беруть участь в ґрунтоутворювальному процесі. Підстильні породи визначають режим і терміни поливу кожної окремої земельної ділянки. Усі вказані відомості з кількісного та якісного обліку зрошуваних земель сільгосппідприємств не можуть бути повністю відображеними в земельно-шнуровій книзі, оскільки в ній зосереджені в основному відомості, що мають юридичну основу їх проведення. Для віддзеркалення інших даних про якість зрошуваних земель, характеристику земельно-водних ресурсів вводиться ряд додаткових земельно-облікових документів. Джерело матеріалу: Державний земельний кадастр. Практичний посібник. 2013 | |
| Переглядів: 2409 | | |
| Всього коментарів: 0 | |