| Головна » Статті » Землевпоряднику |
Грунт.Поділ земель на класи та види
| З обліку кількості земель проводиться статистична звітність у рамках програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики, затвердженої в 1993 р. Вона включає форми № 6-зем і 2-зем. Форму цієї звітності приведено у відповідність Стандартній статистичній класифікації землекористування Європейської економічної комісії та класифікації видів економічної діяльності, затвердженій Держстандартом України. Це дозволяє застосовувати її у міжнародній практиці. Дані обліку кількості земель відображають фактичний стан їх використання і щорічно доводяться до відома всіх загальногосподарських і державних органів управління земельними ресурсами. Детальному обліку кількості земель підлягають землі сільськогосподарського призначення, які виступають головним засобом виробництва в сільському господарстві. Також особливому обліку окремо підлягають землі населених пунктів, які є просторовим операційним базисом для будівництва. Вони мають різні природні характеристики, і використовуються за різним цільовим призначенням. Землі промисловості, транспорту, зв’язку, оборони й іншого несільськогосподарського призначення, виступаючи тільки як просторовий базис для розміщення підприємств, шляхів, зон відпочинку, можуть обліковуватися за скороченою формою. Не потребують детального обліку землі під водою та з Державного водного фонду. Найважливішою і найскладнішою проблемою під час обліку земель є визначення і фіксація якості землі як природного ресурсу і засобу виробництва, що обумовлює необхідність класифікації, заснованої на відповідних наукових принципах. Усі землі характеризуються передусім за ґрунтами, які якнайповніше виражають сутність землі. Ґрунти розрізняються в першу чергу за походженням і розвитком. Тому під час обліку земель застосовується певне угрупування ґрунтів і класифікація земель. Ґрунт – верхній земної кори здатної забезпечувати рослини під час їх росту і розвитку водою та поживними речовинами. Ураховуючи різноманітність ґрунтових різновидів для характеристики якості земель під час обліку ґрунтів, їх об’єднують у групи, характерні для ґрунтового покриву кожної природно-економічної зони. Всього налічується близько 350 груп ґрунтів. Якість землі як засобу виробництва визначається не лише ґрунтами, але й іншими природними чинниками (кліматом, рельєфом тощо), а також господарською діяльністю людини. Тому при обліку якості земель дається їх виробничо-генетична класифікація, що свідчить про змінність сухих земель, їх розвиток у часі та просторі, а в складі земельного фонду виділяються спеціальні категорії, зональні типи, класи, підкласи і види земель. Категорія земель – це група класів загального виробничого значення, в основу об’єднання яких покладена природна значимість (правоздатність) функціонування землі в сільськогосподарському виробництві. В основі виділення категорії земель лежить рівень розвитку цих земель і найбільш доцільний характер їх використання. У межах кожної природно-сільськогосподарської зони за ознаками якісної придатності земель для використання їх під певне сільськогосподарське угіддя виділяються окремі категорії придатності: 1) землі, придатні під ріллю; 2) землі, придатні під сіножаті; 3) пасовищні землі, які після покращення можуть використовуватися під інші сільськогосподарські угіддя; 4) землі, придатні під сільськогосподарські угіддя після докорінних меліорацій; 5) землі, малопридатні під сільськогосподарські угіддя; 6) землі, непридатні під сільськогосподарські угіддя; 7) порушені землі. Кожна категорія придатності використання земель у сільськогосподарському виробництві має певну кількість класів земель. Класи земель – це земельні території, які відрізняються між собою за механічних складом і ґрунтоутворювальними породами, за рівнем солонцюватості, засоленості, еродованості і за іншими ознаками. Категорії придатності земель поділяються на класи, які підрозділяються на підкласи. Клас земель є основною класифікаційною одиницею та представляє землі з близькими природними і господарськими якостями, з характерною схожістю використання, напрямами окультурення та підвищення продуктивності й їх охорони. Усього в категоріях виділено 20 класів. Крім того, за економічними умовами орні землі діляться на чотири класи: землі, придатні для обробітку усіх сільськогосподарських культур районованих сортів; землі з помірними обмеженнями обробітку просапних культур; землі з обмеженнями, що виключають вирощування та обробіток інтенсивних культур; землі строгого обмеження щодо вирощування сільгоспкультур, які головним чином використовуються для посіву багаторічних і однорічних трав. За ознаками, що об’єднують головні технологічні умови раціонального використання і підвищення родючості земель, у межах класу виділяють підкласи земель, які мають чітко виражені відмінності ґрунтоутворювальних порід і механічного складу ґрунтів, рельєфу, ступеня еродованості, солонцюватості, засолення і інших чинників, що впливають на використання поліпшення земель. Всього виділено 38 підкласів земель. Вид земель – це конкретне вираження класів і підкласів у тому або іншому зональному типі, з відповідними особливостями використання в системах землеробства, луківництва, пасовищного, лісового господарства і способами поліпшення. Джерело матеріалу: Державний земельний кадастр. Практичний посібник. 2013 | |
| Переглядів: 1611 | | |
| Всього коментарів: 0 | |