| Головна » Статті » Землевпоряднику |
Принципи обліку земель
| Принцип своєчасності та безперервності ведення обліку земель обумовлений постійними різноманітними змінами в складі та розподілі земельного фонду, які викликані процесами реорганізації земельних відносин і формування багатоукладних форм власності, володіння і користування землею; змінами кількісних і якісних характеристик земельного фонду країни і його окремих категорій; збільшенням антропогенного навантаження на земельні ресурси тощо. Саме тому необхідно забезпечити безперервність ведення земельного кадастру шляхом систематичного або періодичного, суцільного або вибіркового оновлення інформації. *Землекористувач – це підприємство, установа, організація, громадянин, яким в установленому порядку надана в користування земельна (земельні) ділянка(и), для цілей, визначених законодавством. Цей принцип також передбачає безперервний процес удосконалення методів і засобів отримання та зберігання відомостей про земельний фонд, що, у свою чергу, може гарантувати об’єктивність і цінність такої інформації для сучасного суспільства та держави в цілому. Завдяки наступному принципу – систематичного обліку кількісних і якісних змін у стані земель – систематично уточнюються і оновлюються зміни, що відбуваються у використанні земель, пов’язані з природним, господарським та правовим станом земель. Принцип єдності системи і технологій ведення обліку земель передбачає дотримання єдності методики, узгодженість і послідовність ведення обліку земель, системи земельно-кадастрової інформації, документації і їх переліку (змісту) як з погляду охоплення земель усіх категорій земельного фонду, так і погляду охоплення усієї території України або її суб’єктів. Таким чином досягається повнота й достовірність відомостей про облік земель. Цей принцип не виключає необхідності обліку регіональних особливостей під час ведення кадастру. Дотримання єдиної державної методики обліку земель визнає: • зміст земельно-облікової інформації та форму необхідної документації; • строки подання інформації та відповідальні за її представлення державні структури; • заходи контролю за веденням обліку. Зрозумілість і доступність даних земельного обліку забезпечує легкість сприймання земельно-кадастрової інформації та її доступність для усіх зацікавлених державних органів, юридичних і фізичних осіб. Земельно-облікова інформація має бути представлена в наочній формі, включаючи використання сучасних засобів обчислювальної техніки і комп’ютерних технологій. Але ряд відомостей, відповідно до законів України „Про державну таємницю” та „Про доступ до публічної інформації”, можуть мати закритий характер. Дотримання цього принципу повинне забезпечувати захист прав споживачів земельно-кадастрової інформації і захист відомостей обліку земель від несанкціонованого доступу, знищення або спотворення. Дотримання принципу порівнянності земельно-облікової і земельно-кадастрової документації забезпечує однаковий перелік основних показників, які характеризують землі за єдиною методикою, мірою повноти і деталізацією та зв’язок між земельно-обліковою та земельно-кадастровою документацією. Цей принцип дозволяє звести усі види кадастрової інформації в єдину систему. Вищенаведені принципи ведення обліку земель є основними, вони визначають загальні правила функціонування земельного обліку. Необхідно зазначити, що облік земель проводиться лише на основі земельної реєстрації. Під час ведення обліку земель необхідно використовувати методи й технічні засоби отримання та обробки відомостей, які забезпечуватимуть мінімум витрат і високу якість інформації. Таким чином, облік земель надає можливість аналізувати різні відомості про кількість, природний стан, господарське розміщення і використання земельних ресурсів. Залежно від завдань, змісту, специфіки робіт, вимог, і принципів облік земель, як і в цілому отримання кадастрової інформації, за способом проведення поділяється на основний (первинний) і поточний (наступний), які тісно взаємозв’язані між собою і представляють певну систему єдиного процесу обліку земель. Основний облік забезпечує державі отримання даних про якість і кількість земель, які закріплені за землевласниками та землекористувачами, їх господарське використання з урахуванням природних особливостей кожної земельної ділянки. Основний облік земель включає: 1. Отримання, обробку, систематизацію та аналіз усіх наявних на території, що обліковується, планово-картографічних матеріалів. 2. Проведення відповідних польових робіт з кадастрових зйомок і обстежень з метою отримання необхідних первинних (початкових) земельно облікових даних і планово-картографічних матеріалів. 3. Визначення кількісного і якісного стану, розподілу й використання земель усієї території, що обліковується. 4.Виготовлення спеціальних земельно-облікових планово-картографічних матеріалів з відмежуванням конкретного стану використання земель. 5. Внесення первинних записів до земельно-облікових текстових документів. 6. Визначення складу і розподілу земельного фонду за категоріями земель, землевласниками та землекористувачами, угіддями та їх якісним станом, за адміністративно-територіальними одиницями й галузями народного господарства. Проведення основного обліку здійснюється в три стадії: підготовчі та польові роботи, оформлення результатів обліку. Підготовчі роботи полягають у зборі даних про землі, території яких обліковуються, які можуть бути згруповані за характером їх виробничого використання, правового режиму тощо. Ці роботи включають відомості з реєстрації земельних ділянок, планово-картографічний матеріал, матеріали проектів землеустрою, матеріали спеціальних обстежень та допоміжні матеріали. Стосовно наявних відомостей встановлюється міра їх достовірності. Джерело матеріалу: Державний земельний кадастр. Практичний посібник. 2013 | |
| Переглядів: 1431 | | |
| Всього коментарів: 0 | |