Бал бонітету ґрунту – показник якості ґрунтів, їх продуктивності доброякісності, який є інтегральною величиною різних властивостей та ознак, вимірюваних різними мірами (мг, мг-екв, т, мм, тощо), тоді як сам є безрозмірним. Бонітування ґрунтів проводиться за 100-бальною шкалою.

Розрахунок балів бонітету здійснюється стосовно еталонних агровиробничих груп ґрунтів, які мають найкращі властивості і найбільшу природну продуктивність, вибраних для кожної культури і прийнятих за 100 балів.

Еталонний ґрунт (агрогрупа) встановлюється для кожної культури в межах природно-сільськогосподарського району, а точніше в ареалі екологічного оптимуму цієї культури.

Еталонна агрогрупа – це агрогрупа, яка має найвищий показник (оптимум) валових запасів фосфору (Р2О5, мг/100г), калію (К2О, мг/100г), кислотності (рН), процентної глибини гумусового горизонту, процентного вмісту гумусу у ґрунті в певному земельно-оціночному районі.

Оцінювальні шкали можуть бути замкненими або розімкненими. Якщо еталоном слугують ґрунти, які за природними ознаками належать до найбільш родючих, або за такий же еталон приймають показник максимальної урожайності, отримаємо замкнену шкалу. Якщо за еталон приймають природні ознаки і дані урожайності домінуючого типу ґрунтів, побудовану оцінювану шкалу називають розімкненою.

Для наочності складемо таблицю, яка є аналогом табл. 15. У графу 1 табл. 4.2. „Визначення балів бонітету за агровиробничими групами ґрунтів” записуються шифри агрогруп, в кінці – еталон. Графа 2 заповнюється з даних по ріллі табл. 11 „Зведені показники розрахунку площ сільськогосподарських угідь за агровиробничими групами ґрунтів”, при цьому площа за агрогрупами повинна збігатися з площею ріллі.

Дані основних діагностичних ознак за агрогрупами ґрунтів та еталоном на території певної сільської (селищної) ради відповідного району та області видаються викладачем і слугують основою для заповнення граф „Властивості ґрунтів”.

Наступним кроком є визначення балів бонітету агрогруп. Спочатку порівнюють діагностичні ознаки агрогруп і еталона. Якщо на агрогрупі, яка досліджується, показники фосфору (Р2О5, мг/100г), калію (К2О, мг/100г), процентної глибини гумусового горизонту і вмісту гумусу в ґрунті (у відсотках) вище еталона або рівні, то бал агрогрупи приймаємо за 100.
Наприклад, у табл. 2.2 „Визначення бала бонітету за агровиробничими групами ґрунтів” наведені критерії бонітування та їх діагностичні ознаки. Як видно, показники діагностичних ознак фосфору та калію агрогруп І, II, III вищі за еталонні, тому бал бонітету для цих агрогруп приймається за 100.

У тому разі, якщо показники Р2О5, К2О, процентної глибини гумусового горизонту і вмісту гумусу природних властивостей ґрунту (у відсотках) нижчі за еталонні, то бал бонітету для них розраховується за формулою:

де Б – бал бонітету властивостей ґрунту, М – показник фосфору (Р2О5, мг/100г), калію (К2О, мг/100г), процентної глибини гумусового горизонту, процентного вмісту гумусу в ґрунті на досліджуваній агрогрупі;
М100 – еталонний показник властивостей ґрунту.

За таким же принципом розраховуємо бали бонітету для інших агрогруп, а результати заносимо у графи 8 і 9 табл. 2.2.
При обчисленні балів за кислотністю ґрунту (рН) розрахунки проводяться за формулою 4.2, коли показник рН нижче еталонного, а якщо показник рН вище еталонного, то розрахунки проводяться за такою формулою:

де БpH – бал бонітету за кислотністю ґрунту;
рНі – показник кислотності ґрунту на досліджуваній
агрогрупі;
рНе – еталонний показник кислотності ґрунту.


Джерело матеріалу: Державний земельний кадастр. Практичний посібник. 2013