| Головна » Статті » Землевпоряднику |
Бонітування ґрунтів. Елемент, критерії та їх оцінка
| Основна мета бонітування – кількісне визначення відносної якості ґрунтів за їх родючістю, тобто на скільки один ґрунт краще чи гірше за інший здатний забезпечувати екологічні вимоги сільськогосподарських культур. Будучи складовою частиною земельного кадастру, бонітування ґрунтів має велике значення, оскільки: • дозволяє порівнювати і групувати ґрунти за продуктивністю; • дає змогу виявляти найсприятливіші ґрунти для вирощування тих чи інших культур; • сприяє ефективному використанню добрив, проведенню агротехнічних та меліоративних заходів; • сприяє розробці та впровадженню зональних систем землеробства; • ставить за мету підвищення продуктивності природних кормових угідь та лісових насаджень; • має велике значення в охороні ґрунтів від деградації (ерозії, забруднення важкими металами, пестицидами, заболочення тощо). Завдання бонітування ґрунтів полягає в тому, щоб дати оцінку ґрунту як природно-історичному тілу, яке має істотну властивість – родючість, абстрагуючись від конкретних організаційно-господарських умов. Оцінку ґрунтів передбачається проводити за об’єктивними властивостями і ознаками, які притаманні самим ґрунтам. Бонітування починається з оцінки агровиробничих груп ґрунтів. Спеціалізовані (спеціальні) агровиробничі групування об’єднують ґрунти за ознаками, що прямо або побічно впливають на зміну ґрунтової родючості з урахуванням необхідних меліоративних заходів. Критеріями бонітування ґрунтів є їх природні діагностичні ознаки й ознаки, набуті в процесі тривалого окультурювання, які корелюють з урожайністю основних зернових, технічних та інших культур, а при бонітуванні кормових угідь – з продуктивністю сіножатей і пасовищ . Отже, за критерій бонітування ґрунтів беруться властивості ґрунтів, виражені в кількісних показниках, стійкі в часі, які суттєво впливають на урожай сільськогосподарських культур і найбільш повно відображають сутність родючості ґрунтів. До числа основних діагностичних ознак, використаних у лабораторній роботі, належать: • валові запаси фосфору (Р2О5, мг/100г); • валові запаси калію (К2О, мг/100г); • кислотність (рН); • процентна глибина гумусового горизонту; • процентний вміст гумусу в ґрунті. Складнішими є залежності урожайності культур від властивостей ґрунтів у системі „ґрунт-рослина” на еродованих, солонцюватих, засолених, кам’янистих і гідроморфних ґрунтах. На еродованих ґрунтах урожай більше залежить від потужності гумусових горизонтів, потужності всього профілю, вмісту і запасів гумусу і менше – від гранулометрії, яка часто не відрізняється від такої в повнопрофільних ґрунтах. На солонцюватих, засолених, глейових ґрунтах виступає на перший план ґрунтовий токсикоз, а не гумус та інші показники. Для оцінки таких ґрунтів використовуються поправні коефіцієнти. У нашому випадку нами будуть застосовуватись поправні коефіцієнти для ґрунтів, які характеризуються ступенем змитості. Переходячи до виконання практичної частини бонітування відповідно до вже відпрацьованої методики , збирають матеріали і дані, необхідні для проведення обчислювальних робіт. Це в основному дві групи вихідних матеріалів: 1) матеріали великомасштабних ґрунтових зйомок на території землеоціночного району (картограми агровиробничих груп ґрунтів, карти еродованості земель, ґрунтові звіти тощо), які надають відомості про природні властивості ґрунтів; 2) багаторічні дані про урожайність ведучих та інших сільськогосподарських культур на землях району. Кореляційний зв’язок між природними властивостями ґрунтів і врожайністю культур (продуктивністю сіножатей і пасовищ) встановлюється методами математичної статистики. В лабораторній роботі застосовується розрахунок лише за природними властивостями ґрунту. Оціночна процедура властивостей ґрунтів за умовами лабораторної роботи передбачає: 1. Визначення переліку культур, відносно яких розробляються бали бонітування ґрунтів конкретного природно-сільськогосподарського району. 2. Встановлення балів бонітування ґрунтів за окремими їх властивостями, від яких залежить урожайність сільськогосподарських культур. 3. Розробка шкали бонітування ґрунтів для зони вирощування культури. Джерело матеріалу: Державний земельний кадастр. Практичний посібник. 2013 | |
| Переглядів: 1504 | | |
| Всього коментарів: 0 | |