Економічна наука розрізняє такі види родючості: природна, штучна, економічна, абсолютна, відносна.

Природна родючість як результат тривалого ґрунтоутворювального процесу, що проходить у певних кліматичних умовах, визначається фізичними, хімічними і біологічними властивостями ґрунту.

Ділянки землі за своєю природною родючістю неоднакові. Крім того, на одних ділянках запаси поживних речовин більш доступні рослинам, на інших – менше. Таким чином, запаси поживних речовин у ґрунті самі по собі ще не визначають їх фактичного використання рослинами, а характеризують лише потенціальну родючість ґрунту, на відміну від ефективної, або дійсної, яка визначається кількістю поживних речовин, доступних рослинам.

Штучна родючість – це створена людиною родючість за допомогою вкладання праці та засобів виробництва. Економічна родючість – це сукупність його природної і штучної родючості в умовах певного розвитку продуктивних сил. Економічна родючість створюється працею і не існує поза працею.

Рівень розвитку виробничих сил визначає здатність землеробства використовувати природну та підвищувати економічну родючість ґрунту. У результаті цього зростає ефективність його використання рослинами, створюється новий ступінь родючості, а ґрунт набуває нових якостей. Збільшення родючості ґрунту досягається впровадженням раціональних сівозмін, які відповідають фунтово-кліматичним умовам, правильною системою обробітку ґрунту, внесенням органічних і мінеральних добрив тощо.

З другого боку, на ділянках землі з різною природною родючістю затрачається різна кількість праці і коштів на одиницю земельної площі, а залежно від продуктивності землі – різна кількість праці і коштів на одиницю одержуваної продукції.

Отже, при використанні землі необхідно враховувати не тільки її природні властивості, але й затрати коштів і праці. Це означає, що родючість виступає як абсолютна і відносна.

Абсолютна родючість – це кількість продукції з одиниці земельної площі. Ріст урожайності сільськогосподарських культур свідчить про підвищення абсолютної родючості ґрунту. Урожайність сільськогосподарських культур виражає продуктивність землі, тому за урожайністю можна судити про хороші або погані землі, які є в тому чи іншому господарстві при цьому рівні розвитку продуктивних сил. Але натуральні показники не дають повної характеристики економічного значення якості землі як головного засобу виробництва в сільському господарстві, оскільки не відображають затрат минулої і живої праці, а також результатів виробництва на тих чи інших землях. Тому для оцінки земель необхідно застосовувати вартісні показники: вартість валової продукції, розмір чистого і диференціального доходу, окупність затрат тощо.

Відносна родючість характеризується кількістю одержаної продукції на одиницю затрат. Для встановлення відносної родючості необхідно знати, скільки затрачено уречевленої і живої праці на одиницю продукції. Відмінність земель за родючістю, як і при абсолютній родючості, призводить до різних результатів. Кількість виробленої продукції, віднесена до рівних виробничих затрат і буде характеризувати родючість цієї ділянки землі.

Найважливіша особливість землі як засобу виробництва полягає в тому, що вона при правильному користуванні не тільки не збіднюється, але й підвищує свою родючість. Культурний ґрунт стає більш родючим, ніж ґрунт з такими ж природними властивостями, який не оброблявся. Родючість як економічна категорія має велике значення для підвищення продуктивності сільськогосподарської праці. Родючість, що знаходить вираження у врожайності, значно впливає на продуктивність праці у сільському господарстві.

Такі особливості землі необхідно враховувати при плануванні сільськогосподарського виробництва, оцінці результатів господарської діяльності сільськогосподарських підприємств, встановленні обсягів виробництва сільськогосподарських продуктів і розв’язанні інших питань, пов’язаних з плануванням сільського господарства і використанням земель для створення рівних умов підвищення доходів для господарств, які перебувають у неоднакових природноекономічних умовах. При визначенні рівня родючості ґрунту виконують бонітування ґрунтів та економічну оцінку земель.

Джерело матеріалу: Державний земельний кадастр. Практичний посібник. 2013