Теслярська «снасть» не обмежувалася сокирами та струганками. У давніх документах згадуються тесла, схожі на кирки, але із закругленими лезами для вибирання пазів, долота й просіки - ними пробивали отвори в колодах, риси для разкреслювання паралельних ліній. Колоди на зруб піднімали блоками, через які були пропущені канати. 

    Тесовий ліс заготовляли так: у торці й по довжині колоди робили заруби, у які вганяли дерев'яні клини. Потім з розколотих половин витісували дві-три шалівки. Якщо ж вони йшли на покрівлю, то з однієї сторони шалівки робили невелике поглиблення - коритце - виходив желоблений ліс. У лісі працювали звичайно теслярською сокирою з вузьким лезом, шалівки зачищали потесом, що мало широке лезо з однобічним зрізом.